Батьки vs Вчителі

БАТЬКИ vs ВЧИТЕЛІ. Топ-7 проблемних питань

Останнім часом серед батьків учнівської молоді спостерігається тенденція активного відстоювання своїх прав та вказування вчителям на обов’язки по відношенню до їх чад . І, здавалося, б в цьому немає абсолютно нічого поганого, адже живемо в правовій державі. Проте, джерела проінформованості батьків про їх права та обов’язки вчителів часто-густо далеко не компетентні або ж трактуються батьками по-своєму.

Гнівні пости в соціальних мережах, залучення журналістів, нескінчені скандали з адміністрацією школи, що спрямовані на таке бажане доказування вини педагога нерідко викликають цілковиту амнезію щодо батьківських обов’язків.

Передусім, варто пам’ятати, що відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Відповідно до ст.19 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на освіту. Згідно з п.4.1. Рішення КСУ від 4 березня 2004 року N 5-рп/2004, освіта визнається однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства. Право на освіту — це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Освіта — це цілеспрямований процес виховання і навчання з метою набуття встановлених державою освітніх рівнів. Згідно з ст. 3 ЗУ «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року, загальна середня освіта — цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. Загальна середня освіта є обов’язковою основною складовою безперервної освіти.

Відповідно до ч.3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

В контексті Закону України «Про загальну середню освіту», а також ЗУ «Про освіту», вчитель є учасником освітнього процесу. І саме вчитель є цією особою, котра сприяє батькам виконувати їх обов’язок щодо забезпечення дитиною повною загальної середньої освіти.

В нашій державі батьки часто намагаються делегувати свої обов’язки вчителям, що є недопустимим. Відповідно до ст. 15 Сімейного кодексу України, сімейні обов’язки є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Безумовно, законодавство покладає на педагогічних працівників ряд обов’язків у правовідносинах з батьками, опікунами, учнями, про що піде мова нижче, проте всі вони пов’язані зі сприянням виконання конституційного обов’язку здобуття повної загальної середньої освіти. Вимагати від педагогічного працівника виконання будь-яких обов’язків, що не передбачені законодавством строго заборонено. Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Одними з найбільш спірних питань є наступні.

Коли вчитель починає нести відповідальність за учня?

Моментом настання відповідальності вчителя за учня вважається той, коли і учень, і вчитель потрапили на територію навчального закладу.

Адже саме з цього моменту особа набуває відповідного правового статусу (правовий статус- сукупність прав та обов’язків).

Відповідно до ст.20 ЗУ «Про загальну середню освіту», учень (вихованець) — особа, яка навчається і виховується в одному із закладів загальної середньої освіти.

Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ «Про загальну середню освіту», педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в закладах системи загальної середньої освіти.

Відповідно до п.21 ч.1 ст.1 ЗУ «Про освіту», педагогічна діяльність — інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Таким чином, вчитель несе відповідальність за учня лише і тоді, коли здійснює педагогічну діяльність. Вчитель загальноосвітньої школи здійснює педагогічну діяльність на підставі трудового договору, укладеного з закладом освіти.

Отже, з моменту коли вчитель відповідно до умов трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку є присутнім на своєму робочому місці та здійснює свою трудову функцію, то у нього виникає обов’язок відповідальності за учнів.

!!!! Доцільно звернути увагу й на те, що вчитель несе відповідальність не в будь-якому випадку, а лише тоді коли він не виконує чи неналежним чином виконує покладені на нього обов’язки. Факт невиконання чи неналежного виконання обов’язків повинен мати доказове підтвердження, при цьому докази повинні бути належними (це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин), достовірними та допустимими (отримані в законному порядку).

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальну середню освіту», права та обов’язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», Кодексом законів про працю України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.54 ЗУ «Про освіту», педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:

постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;
виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;
сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;
дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності;
дотримуватися педагогічної етики;
поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;
настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;
формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;
додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки;
повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

Відволікання педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників від виконання професійних обов’язків не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

Обов’язки класного керівника передбачені п. 2.6 Наказу МОН N 434 від 06.09.2000 «Про затвердження Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної

середньої освіти», відповідно до якого класний керівник зобов’язаний:

— вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання і розвитку учнів (вихованців);

— здійснювати педагогічний контроль за дотриманням учнями (вихованцями) статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, інших документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

— інформувати про стан виховного процесу в класі та рівень успішності учнів (вихованців) педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків;

— дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати його від будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю стверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі;

— пропагувати здоровий спосіб життя;

— постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

— вести документацію, пов’язану з виконанням повноважень класного керівника (класні журнали, особові справи, плани роботи тощо);

— регулярно готувати і проводити батьківські збори, збори учнівського активу класу (групи) (не менше 2 разів на семестр) та збори органів учнівського самоврядування.

Якими є обов’язки батьків та учнів?

Чинне законодавство покладає на батьків та учнів низку обов’язків. Так, зокрема, відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

Відповідно до ст.29 ЗУ «Про загальну середню освіту», батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:

— забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

— постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

— поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, старших за віком, державної, регіональних мов або мов меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

— виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

Відповідно до ч.3 ст.55 ЗУ «Про освіту», батьки здобувачів освіти зобов’язані:

-виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

— сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

— поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

— дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

— формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

— настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

— формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

— виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

— дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності);

— сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);

— виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Відповідно до ч.3 ст.53 ЗУ «Про освіту», здобувачі освіти (учні) зобов’язані:

виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його

наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;

поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього

процесу, дотримуватися етичних норм;

відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих,

довкілля;

дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу

освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності);

повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно

здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Чи повинні батьки повідомляти вчителя про причину відсутності учня на навчальних заняттях?

Так, повинні. Це випливає з контексту норм ст.29 ЗУ «Про загальну середню освіту» та ст.55 ЗУ «Про освіту», котрі зазначені вище.

Окрім цього відповідно до п.13 Постанови КМУ від 13 вересня 2017 р. № 684 «Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів», причини відсутності учня на навчальних заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або учня (для повнолітніх учнів), що зберігаються в його особовій справі протягом поточного навчального року.

Чи має вчитель право відпускати учня під час уроку, якщо останній просить про це. Чи несе він відповідальність за учня, котрого відпустив.

Так, вчитель має право відпускати учня під час уроку, якщо він попросив про це. Відмова в задоволенні прохання учня може трактуватися як нелюдське та таке, що принижує гідність поводження. Безумовно, учні часто зловживають такими проханнями, проте, тим не менш, причина може бути дійсно поважною.

Однак, в момент відсутності учня на уроці, відповідальності вчитель за нього не несе. Рекомендується зробити відповідну відмітку в класному журналі, що в певний період учень був відсутнім, оскільки у нього виникла необхідність вийти.

В такому випадку, відповідальність за учня нестиме охорона школи (якщо така є), батьки (якщо встановлено факт того, що вони не попередили вчителя про наявні у дитини проблеми зі здоров’ям), а також особи, котрі безпосередньо завдали шкоду учневі.

На вчителя може бути покладено відповідальність тільки тоді, коли саме він ініціював покинення учнем уроку.

У разі, якщо вчитель помітив погіршення здоров’я учня, то він зобов’язаний повідомити про це класного керівника, котрий в свою чергу повідомить медичних працівників та батьків. Вчитель, у невідкладних випадках, повинен надати першу медичну допомогу учневі.

Чи має право учень втікати з уроків. Хто несе за нього відповідальність у час відсутності на навчальних заняттях.

Ні, безумовно учень не має права втікати з уроків, адже це є порушенням обов’язку виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти (ч.3 ст.53 ЗУ «Про освіту»)

Вчитель, у разі, якщо ним здійснено відмітку про відсутність учня на уроці не несе відповідальності за нього. Про факт втечі доцільно повідомити батьків.

За неналежне виконання учнем передбачених законом обов’язків відповідальність несуть батьки. У разі, якщо під час такої втечі завдано щкоди охоронюваним правам та свободам учня, то відповідальність несе безпосередньо вина особа, а також, в передбачених законом випадках, батьки.

Відповідно до ст.166 Кримінального кодексу України, злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Чи відповідає школа за майно учнів?

Ні. Відповідно до ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України, власність зобов’язує. Відповідно до ст.174 Сімейного кодексу України, майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Відповідно до ч.1 ст.176 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Відповідно до ч.1 ст.177 Сімейного кодексу України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Відповідальність може нести лише той, хто завдав майнової шкоди. Згідно з ч.1-2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Чи має учень право здійснювати фото- відеозйомку вчителя під час уроку?

Ні, не має. Відповідно до ч.1 ст.307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦК України, фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи. Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана.

Насамкінець, слід зазначити, що відповідно до ст.24 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відстоюючи свої права слід пам’ятати, що вони є й в інших. І лише повага до прав та свобод інших осіб може сприяти цивілізованому вирішенню проблеми.

8:00 - 18:30

Батьки vs Вчителі